Más canciones de keeroo
Descripción
Publicado el: 2026-03-27
Letra y traducción
Original
. Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Вдихаю тридцять перше дванадцяте двадцять п'ятого.
Нема тут що питати, бо ніяк не святкуватиму. Нічо не помінялось, лиш адреса, де я мешкаю.
Сам плюс-мінус, як в двадцять четвертому, зрештою. За вікном пост "Новий рік", в динаміках пост-рок.
Пост в мережі ніхто не побачив, мимо пронесло.
Двадцять шостий заступив на зміну, поки навмання. Ще не прийняли мене, але ніхто й не відміняв.
Кожну ніч даю обіцянку прямо перед сном прокинутись і стати нормальним пацаном. Алло, доктор?
Так. А можна на прийом? В будь-який комфортний час. Ти ж буквально за склом.
В черговий раз сідаю, зазираю в нотатки. Що я хотів собі самому чи тобі сказати?
Монотонний плин мого життя у рандомних рядках, бо всі ці речі не більше, ніж пам'ять і прах. Завмер серед сущого, так ніби паралізований.
Не розумію, куди рухатись і хто навколо. Є програма Dallas, бій на сервіс терміново.
Я завис у полоні, не вилізу навіть з наркологом. Три години на телефоні з другом кращим.
Слухаю, не перебиваю, інакше нащо я?
Братан, ти не сам, і ще якісь банальні фрази. Певно, так має бути. Сорян, якщо образив.
Осінь календарна за вікном тихо нагадує, що літо уявне давно проходить по накатаній.
В моїх чернетках тисячі слів, та кому сказати би? Всі знайомі обзавелися крайніми хатами.
Нема потрібних слів, чарівної пілюлі. Бракує кольорів, їх більше не існує. Хвилини чи роки?
Так ніби без натиску. Питання риторичне. Добре, що не на пасху.
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах". Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах". Наді мною неба зоряного полоса.
Прислухаюсь, і тихо, та наче сам. Молитви жодної не чутно в мертвих лісах.
Бог сьогодні вихідний. Будда. Чи то Аллах?
Швидко виростають чужі діти, будинки, витрати, лиш я не виросту вже. Така от правда.
Не намагаюсь витискати з себе те, чим я не є, бо з таким розкладом справжнє всередині гниє.
Терпіти не можу людей, та особливо чужих. Ти хотів допомагати? Га? Зникни, поможи.
Де я напложив, скажи, щоб мати цей зажим внутрішніх пружин? Через це так півжиття прожив.
Набираю ще боргів наверх, тіпа мало вже. Може розрахуюся колись, раптом повезе.
Мрії про купу капусти солодки, як бізе. Не братішка я тобі, ні разу совість не гризе. Попри
Авору проходжу, там бігають люди прості. Заносить запах знайомий.
То запах бідності. Ніколи нема втікати, ні найменшого наміру.
Як піду, то виключно у свою одиночну камеру. Зранку все повторюю собі цю мантру завчену. Не працює.
І хто би зараз підказав, чому?
Я б сусідів заборонив на рівні законодавчому за які такі діяння Всесвіт нам послав чуму. Їх тільки очім домінують білі Тастери.
Мозок відразу каже: "Ти, тобі бездарь старий".
Серце коле, в голову тулять болі кластерні. А мені ж до цього треку доробляти мастеринг.
Інколи здається, що я творчий до хуя такий, але продаю своє життя, як всі, за копійки.
Якось не з руки, ніби чи кишенями мілкий. Вибору немає, роблю вигляд типу залюбки.
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: "Трижи глаза і по газах".
Пам'ятаю грустного тіпа з дитинства на лавці. Ми з ним базарили за Iron Maiden.
Він дуже старався бути молодим і розуміючим, з нами на темі.
Я тоді не відбивав, яка на душі в нього темінь. Думалось, який старий він, зовсім не пацан.
Пролетіла купа років, я тепер старію сам. Пам'ятаю, хто такий Тарзан. Хаваю Уролесан.
Хтось би мені сказав, не повірив би з купа сльозах.
З віком починаєш розуміти, тобі скажу просто, ці дивні цифри сто сорок риска дев'яносто не цікавлять, зараз інші числа.
Повір, блядь, краще поменше сто двадцять на вісімдесят. Коліна не бентежать, слава
Богу, інші речі так. Не розповідатиму про це, у вас і свій бардак.
Висипало небо холодний білий порошок. Може хтось би їбанув петарду надворі, чи що?
Надто довго за компом, вже голова по швах. Повільно сочиться чорний дим крізь сивий дах.
Тепер буду терпіти, як робота тисне скроні. Не придумав тут навіть ніякої іронії.
Хочеться до чаю взяти з шоколадом круасан. Слава небесам, ще на вулицю виходжу сам.
Кімната, храм, подорожі, Інстаграм, ресторан, про-Спати я дивану.
Я б забіг з великої, та на ацтеці мертва тиша, в асаулті нема нікого, то що це я пишу?
Тепле полум’я свічі породжує думки холодні.
Вкотре як бухав би, то напився би сьогодні. Нема полегшення - це те, шо відчуваю від чаю теплого.
Доза вітчаю, я засвідчую сенс ніби втратився, а з ним сила вся.
Речі по місцях, і як курив, то курнув би косяк. Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: «держи глаза и погазай». Ей, браза, не повернути назад.
Своє обличчя світ мені давно вже показав. Гнилий базар, тут лише дешевий азарт.
Мій кент сказав: «держи глаза й погазай». Не люблю прокидатися самого рання. Знаєш чого? Чого?
Бо це якась хуйня. Раніше все не застосовував, а приміняв, а потім дав дурпля.
Що? Шо це якась хуйня. Тексти у мене похмурі, в принципі, як і біти.
Не кажи мені, як робити, не скажу, де піти.
Нестерпно всередині, добре, що завжди на волі. Я лікую біль і цими ліками годую толку. Галіма ідея питати в людей.
Не задавай питань, коли не хочеш мати відповідей. Ти можеш…
Ти можеш не почути, навіть якщо вуха є. Лиш два типи людей: ті, хто читає, і хто слухає.
Як на диво, сьогодні пречудовий ранок. Час зробити щось таке, що не робив, коли погано було.
Багато втрачено, байдуже чи то байдуже.
Певні речі, як от час, ніколи вже не надолужу.
Хочеться мир, щоб над головою спокій в голові, аби навколо всі були свої і спогади нові. Постійно в музиці кручусь, несе інерцію статя.
Приблизно трохи далі, ніж середина мого життя. Кожен день я почуваюсь слабо, ніби на краю.
Я не вирішую свої проблеми, я їх створюю.
Старанно конспектую себе у ці дивні вірші, такі, як є, не кращі, не гірші.
Договорю ще раз сам собі, що всі ми прийшли з пустоти. Рахую не до десяти, щоб думку свою донести.
Тебе ніхто не чує, бро, кажу сам собі прости. В цілому похуй, піду оновлю плейлисти.
Здавалося, життя попереду, але позаду це. Кожна картинка закарбована на мапі прапорцем.
Горю живцем і думаю: хараптом пронесе. Ну ось і все, я видихаю, так і не знайшовши сенс.
Ей, браза, не повернути назад. Свое обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: «дерży гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Сщее обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держы гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держы гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий базар, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держи гласа і погазай».
Ей, браза, не повернути назад. Своє обличчя світ мені давно вже показав.
Гнилий баzar, тут лише дешевий азарт. Мій кент сказав: « держи гласа і погазай». Ей, браза
Traducción al español
. Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador".
Inspiro treinta y uno doce veinticinco.
Aquí no hay nada que preguntar, porque no lo celebraré. Nada ha cambiado, sólo la dirección donde vivo.
Más-menos en sí, como en el veinticuatro, después de todo. Publiquen "Año Nuevo" fuera de la ventana, parlantes post-rock.
Nadie vio la publicación en la red, pasó de largo.
El vigésimo sexto tomó el relevo, hasta ahora al azar. Aún no me han aceptado, pero nadie me ha cancelado.
Todas las noches, justo antes de acostarme, prometo despertarme y convertirme en un chico normal. hola doctor
Sí. ¿Puedo concertar una cita? En cualquier momento conveniente. Estás literalmente detrás del cristal.
Una vez más, me siento y miro mis notas. ¿Qué quería decirme a mí o a ti?
El monótono fluir de mi vida en líneas aleatorias, porque todas estas cosas no son más que memoria y polvo. Se quedó paralizado en medio de todo, como paralizado.
No entiendo adónde ir ni quién está cerca. Hay un programa de Dallas, la lucha por el servicio es urgente.
Estoy atrapado en cautiverio, no saldré ni siquiera con un narcólogo. Tres horas hablando por teléfono con un mejor amigo.
Escucho, no interrumpo; si no, ¿por qué debería hacerlo?
Hermano, no estás solo, y algunas otras frases banales. Probablemente debería ser así. Soryan, si se ofende.
El calendario otoñal fuera de la ventana recuerda silenciosamente que el verano imaginario ya pasó.
Hay miles de palabras en mis borradores, pero ¿quién puede saberlo? Todos los conocidos han adquirido casas extremas.
No se necesitan palabras, pastilla mágica. Faltan colores, ya no existen. ¿Minutos o años?
Como si no tuviera presión. La pregunta es retórica. Es bueno que no sea Semana Santa.
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador". Oye, ira, no hay vuelta atrás.
El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo. Bazar podrido, aquí sólo emoción barata.
Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador". Sobre mí hay un cielo estrellado.
Escucho y en silencio, pero como si estuviera solo. No se escucha ni una sola oración en los bosques muertos.
Dios está fuera hoy. Buda ¿Es Alá?
Los hijos, las casas y los gastos de otras personas están creciendo rápidamente, pero yo no creceré más. Esa es la verdad.
No trato de exprimirme lo que no soy, porque con semejante horario, el verdadero interior se pudre.
No soporto a la gente, especialmente a los extraños. ¿Querías ayudar? ¿Ja? Sal de aquí, ayúdame.
¿Dónde pagué, dime, para tener esta abrazadera de resorte interna? Por eso vivió así la mitad de su vida.
Estoy acumulando más deudas, no es suficiente. Tal vez algún día me establezca, tendré suerte.
Los sueños con un manojo de repollo regaliz son como merengue. No soy tu hermano, mi conciencia nunca me molesta. a pesar de
Paso por Avora y hay gente corriente corriendo. El olor me resulta familiar.
Es el olor de la pobreza. Nunca hay escapatoria, ni siquiera la más mínima intención.
Si voy, sólo iré a mi celda solitaria. Por la mañana, sigo repitiendo este mantra memorizado. No funciona.
¿Y quién sugeriría ahora por qué?
Prohibiría a los vecinos a nivel legislativo, por tales acciones el universo nos envió una plaga. Sólo están dominados visualmente por los catadores blancos.
El cerebro dice inmediatamente: "Tú, viejo".
Mi corazón late con fuerza, dolores en racimos en mi cabeza. Y tengo que completar la masterización de esta pista.
A veces parece que soy increíblemente creativo, pero vendo mi vida, como todos los demás, por unos centavos.
Algo fuera de control, como si los bolsillos fueran poco profundos. No hay elección, pretendo ser un tipo aficionado.
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi canto decía: "Mantén la vista en el acelerador".
Recuerdo a un chico triste de niño en el banquillo. Él y yo negociamos por Iron Maiden.
Se esforzó mucho en ser joven y comprensivo con nosotros en el tema.
En ese momento, no me di cuenta de la oscuridad que había en su alma. Pensé en la edad que tenía, no era un niño en absoluto.
Han pasado muchos años y ahora yo también me estoy haciendo viejo. Recuerdo quién es Tarzán. Havayu Urolesan.
Si alguien me lo hubiera dicho, no lo habría creído con muchas lágrimas.
Con la edad empiezas a entender, te lo digo simplemente, estos extraños números de ciento cuarenta guiones y noventa no son interesantes, ahora otros números.
Créeme, maldita sea, es mejor tener menos de ciento veinte a ochenta. Las rodillas no son vergonzosas, gloria.
Por Dios, otras cosas lo son. No te lo contaré, tú tienes tu propio lío.
Un polvo blanco frío cayó del cielo. ¿Quizás alguien arruinaría un petardo afuera o algo así?
Demasiado tiempo frente a la computadora, mi cabeza ya está dando puntadas. El humo negro se filtra lentamente a través del techo gris.
Ahora soportaré cómo el trabajo presiona mis sienes. Ni siquiera pensé en ninguna ironía aquí.
Me gustaría tomar un croissant con chocolate para el té. Gracias a Dios, todavía salgo solo.
Habitación, templo, viajes, Instagram, restaurante, pro-Dormir en el sofá.
Huiría del grande, pero en el Azteca hay un silencio de muerte, no hay nadie en el asalto, entonces ¿qué escribo?
La llama cálida de una vela crea pensamientos fríos.
Si volviera a estar borracho, hoy me emborracharía. No hay alivio, esto es lo que siento con el té caliente.
Lo juro, testifico que el sentido parece haberse perdido, y con él todo el poder.
Las cosas están en su lugar, y si fumara, fumaría una jamba. Oye, ira, no hay vuelta atrás.
El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo. Bazar podrido, aquí sólo emoción barata.
Mi Kent dijo: "mantén los ojos abiertos y camina". Oye, ira, no hay vuelta atrás.
El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo. Bazar podrido, aquí sólo emoción barata.
Mi Kent dijo: "mantén los ojos abiertos y camina". No me gusta levantarme muy temprano. ¿Sabes que? de que
Porque es una especie de tontería. Antes, no usaba todo, pero lo usaba y luego me daba por hecho.
¿Qué? Esto es una especie de tontería. Mis letras son lúgubres, en principio, además de beats.
No me digas cómo hacerlo, no te diré adónde ir.
Es insoportable por dentro, es bueno que siempre seas libre. Trato el dolor y con estas medicinas alimento el alma. Es una gran idea preguntarle a la gente.
No hagas preguntas cuando no quieras respuestas. Puedes…
Es posible que no escuches, incluso si tienes oídos. Sólo hay dos tipos de personas: las que leen y las que escuchan.
Sorprendentemente, hoy es una mañana maravillosa. Es hora de hacer algo que no hice cuando estaba mal.
Se ha perdido mucho, indiferente o indiferente.
Ciertas cosas, como el tiempo, nunca las recuperaré.
Quiero paz, para que sobre mi cabeza haya paz en mi cabeza, para que todos los que me rodean tengan sus propios y nuevos recuerdos. Estoy constantemente dando vueltas en la música, llevo la inercia del cuerpo.
Aproximadamente un poco más allá de la mitad de mi vida. Todos los días me siento débil, como si estuviera al límite.
No resuelvo mis problemas, los creo.
Me resumo cuidadosamente en estos extraños poemas, tal como son, ni mejores ni peores.
Una vez más estoy de acuerdo conmigo mismo en que todos venimos del vacío. No cuento hasta diez para expresar mi punto de vista.
Nadie puede oírte, hermano, me digo a mí mismo que debo perdonar. En general, joder, iré a actualizar las listas de reproducción.
Parecía que la vida estaba por delante, pero detrás. Cada imagen está grabada en el mapa con una bandera.
Me quemo vivo y pienso: volará. Bueno, eso es todo, exhalo, todavía sin encontrar el significado.
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi Kent dijo: "Baja la voz y camina".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo ya me mostró esta cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi Kent dijo: "Baja la voz y camina".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi Kent dijo: "Baja la voz y camina".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi Kent dijo: "Baja la voz y aléjate".
Oye, ira, no hay vuelta atrás. El mundo me mostró su cara hace mucho tiempo.
Bazar podrido, aquí sólo emoción barata. Mi Kent dijo: "Baja la voz y aléjate". Oye, braza