Descripción
Productor: Смирнова Жанна Геннадіївна
Letra y traducción
Original
Воно не зікило на стіні. Стискали зубами ми лабіринт.
В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими. В під'їзді мовчали, зберігаючи секрети.
В кишенях крім щастя нічого не мали.
Тоді ще не знали, як боляче знати, що час не питає, кого залишати. Воно не зікило на стіні.
Стискали зубами ми лабіринт. В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими.
Ми вірили знакам, писали сюжети. Не знали ще болю, не знали ще зради.
Дитинство, що було, без права забрати, залишилось там на старих адресатах.
Я знаю, були ми, ми були малі, наївні, до смішного.
Любили так просто без причини і вірили в завтра безумовно.
Воно не зікило на стіні і кожен візерунок до болі знайомий.
Секрети, що ховали у сім'ї, режим не пробачав нікому. Воно не зікило на стіні.
Стискали зубами ми лабіринт.
В під'їзді цілувались під пісні, цілили подорожником поріз.
Під зорями дивились у пітьму, і що все буде добре знали ми.
І кожен раз чекали на весну після холодної зими.
Воно не зікило на стіні і кожен візерунок до болі знайомий.
Секрети, що ховали у сім'ї, режим не пробачав нікому.
Traducción al español
No miró fijamente a la pared. Apretamos los dientes a través del laberinto.
En el hall de entrada se besaron al son de canciones y se apuntaron un tajo con un plátano.
Miramos la oscuridad bajo las estrellas y sabíamos muy bien que todo sucedería.
Y cada vez esperaban la primavera después de un frío invierno. Permanecieron en silencio en la entrada, guardando secretos.
No tenían nada más que felicidad en sus bolsillos.
En ese momento no sabían lo doloroso que es saber que el tiempo no pregunta a quién irse. No miró fijamente a la pared.
Apretamos los dientes a través del laberinto. En el hall de entrada se besaron al son de canciones y se apuntaron un tajo con un plátano.
Miramos la oscuridad bajo las estrellas y sabíamos muy bien que todo sucedería.
Y cada vez esperaban la primavera después de un frío invierno.
Creímos en señales, escribimos historias. No conocieron el dolor, no conocieron la traición.
La infancia que fue, sin derecho a quitar, quedó allí en los antiguos destinatarios.
Lo sé, éramos, éramos pequeños, ingenuos, ridículos.
Amaban simplemente sin razón y creían incondicionalmente en el mañana.
No miraba fijamente a la pared y cada patrón le resulta dolorosamente familiar.
El régimen no perdonó a nadie por los secretos guardados en la familia. No miró fijamente a la pared.
Apretamos los dientes a través del laberinto.
En el hall de entrada se besaron al son de canciones y se apuntaron un tajo con un plátano.
Miramos la oscuridad bajo las estrellas y sabíamos muy bien que todo sucedería.
Y cada vez esperaban la primavera después de un frío invierno.
No miraba fijamente a la pared y cada patrón le resulta dolorosamente familiar.
El régimen no perdonó a nadie por los secretos guardados en la familia.