Más canciones de Матвій М.
Descripción
Productor: Матвій Матвійчук
Compositor: Матвій Матвійчук
Letrista: Матвій Матвійчук
Letrista: Олександр Боярчук
Letra y traducción
Original
Погляд рвоне в небеса, вийшов через полив сад, під ногами вже роса, ці прикраси мій фасад. Кожен фініш - новий старт, вирішив для себе сам.
Де реальність, а де -гра? Сонце зійшло, темнота.
-Кожен день у грі і не потрібні ці причини, щоби залишатись, це пуста балаканина.
Головне вкладати усі можливі сили, економ здоров'я, колись скажу це сину. Ей, хаос лежить мало, давно потрібні зміни.
Моя зброя затопила все, це точно не причина, щоби залишатись просто осторонь.
Подивися на все збоку, раджу охолони. Мрію про день, коли я зможу насититись.
Моє кохання зростає, напевно, помітив. Спочатку себе, потім інших всіх.
Почуваюсь з контексту я вирваний, харчуюся виглядом обрію і витоки, вони підсилюють.
Броню одягнув, не -зупинити!
-Погляд рвоне в небеса, вийшов через полив сад, під ногами вже роса, ці прикраси мій фасад.
Кожен фініш - новий старт, вирішив для себе сам. Де реальність, а де гра? Сонце зійшло, темнота.
Я заховаюся далеко за обрієм, там, де порожнеча моя буде заповнена.
Моя зброя - промені, вони заточені, можуть пронизати навіть гостей непроханих.
Я закоханий і це найміцніша броня, витримує кожен удар, коли все погано.
Це захист мій від урагану, це сяйво посеред туману, це запах, що завжди, що сили дурманить.
Мабуть, я виняток з правил. Бачу красу навіть серед бур'яну.
Коли я тут, я вже ніби п'яний, накавав п'ятами, щоб загасити гамір.
Міцний щит робив сам руками, в тиші ніч закрутив приправи, дав цей спліф і я уже пам'ять.
Погляд рвоне в небеса, вийшов через полив сад, під ногами вже роса, ці прикраси мій фасад. Кожен фініш - новий старт, вирішив для себе сам.
Де реальність, а де гра? Сонце зійшло, темнота.
Погляд рвоне в небеса, вийшов через полив сад, під ногами вже роса, ці прикраси мій фасад.
Кожен фініш - новий старт, вирішив для себе сам. Де реальність, а де гра?
Сонце зійшло, темнота.
Traducción al español
La mirada se dirige al cielo, el jardín está regado, ya hay rocío bajo los pies, estos adornos son mi fachada. Cada final es un nuevo comienzo, decidió por sí mismo.
¿Dónde está la realidad y dónde está el juego? Ha salido el sol, oscuridad.
- Todos los días en el juego y no necesitas estas razones para quedarte, son palabras vacías.
Lo principal es invertir todas las fuerzas posibles, economía de salud, algún día se lo diré a mi hijo. Oye, hay poco caos, los cambios se necesitan desde hace mucho tiempo.
Mi arma inundó todo, definitivamente esa no es razón para mantenerse alejado.
Mira todo desde un lado, te aconsejo que te calmes. Sueño con el día en que pueda tener suficiente.
Mi amor está creciendo, debes haberlo notado. Primero tú mismo, luego todos los demás.
Me siento arrancado del contexto, me alimento de la aparición del horizonte y de las fuentes, se fortalecen.
¡Ponte la armadura, no pares!
- Mi mirada se dirige al cielo, salí a regar el jardín, ya hay rocío bajo mis pies, estos adornos son mi fachada.
Cada final es un nuevo comienzo, decidió por sí mismo. ¿Dónde está la realidad y dónde está el juego? Ha salido el sol, oscuridad.
Me esconderé mucho más allá del horizonte, donde se llenará mi vacío.
Mi arma son los rayos, están afilados y pueden perforar incluso a los invitados no invitados.
Estoy enamorado y es la armadura más fuerte, resiste cada golpe cuando las cosas van mal.
Esta es mi protección contra el huracán, este es el resplandor en medio de la niebla, este es el olor que siempre es embriagador.
Supongo que soy la excepción a la regla. Veo belleza incluso entre la maleza.
Cuando estoy aquí, ya estoy borracho, pataleando con los talones para ahogar el ruido.
Hice un escudo fuerte con mis propias manos, en el silencio de la noche torcí las especias, di este porro y ya lo recuerdo.
La mirada se dirige al cielo, el jardín está regado, ya hay rocío bajo los pies, estos adornos son mi fachada. Cada final es un nuevo comienzo, decidió por sí mismo.
¿Dónde está la realidad y dónde está el juego? Ha salido el sol, oscuridad.
La mirada se dirige al cielo, el jardín está regado, ya hay rocío bajo los pies, estos adornos son mi fachada.
Cada final es un nuevo comienzo, decidió por sí mismo. ¿Dónde está la realidad y dónde está el juego?
Ha salido el sol, oscuridad.