Más canciones de VovaZiLvova
Más canciones de Morphom
Descripción
Vocalista: VovaZiLvova
Vocalista: Morfom
Productor, letrista: Володимир Парфенюк
Ingeniero de mezcla, productor, ingeniero de masterización, compositor y letrista: Станіслав Чорний
Compositor y letrista: Роман Черенов
Compositor: Андрій Вдовиченко
Letra y traducción
Original
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Вчуся бачити красу там, де спершу її не видко.
Вчуся бачити правду там, де спершу лиш білі нитки. Вчуся бачити не тільки те, що видно на поверхні.
Вчуся бачити невпевненість кожного, хто є зверхній.
Вчуся бачити нещодавніх безтурботних дітей у обличчях понівечених, а тому прикрих людей.
Кожен з них колись був янголятком, як усі діти. Тепер свої дорослі пекла не знаємо, де подіти.
Вчуся бачити у своїх дітях дорослих майбутніх, що так досконало навчають мене бути присутнім тут і зараз.
Цей коштовний подарунок, на який злюся, коли шкодую за минулим чи майбутнього боюся.
Вчуся бачити більшу картину, де бачу лиш частину, аби знати і дякувати, а не страждати без зупину. Кажуть, біль неминучий, та страждання не обов'язкове.
Вчуся ширити цю істину, загорнуту в слово.
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Вчуся бачити красу в собі, коли її не видно, коли сам себе ненавиджу, коли сам собі огидний, коли здається, що сам себе вже не переможу.
Вчуся бачити, що інші змогли, значить, і я зможу. Вчуся бачити і надихатись, і інших надихати.
Вчуся бачити в кожній людині сестру або брата.
Вчуся бачити, що подорож ця глибше, ніж я знав. Вчуся бачити наслідки того, що мілко тирнав.
І вчуся бачити, що, окрім як пробачити, ми собі навряд чи чимось більшим зможемо віддячити.
Не для когось, не для них.
Не тому, що гнів - це гріх, а тому, що найбільше світла є завжди в нас самих, так само, як і темряви.
Вчуся бачити і пам'ятати: вона завжди на відстані мого наміру обирати, хто я і з ким я.
І особливо, коли все остогидло, вчуся бачити світло і бути світлом.
Часом вдивляюся в далину, вищу зірок і синього неба.
Та щоб побачити крізь стіну, вчуся дивитись всередину себе.
Traducción al español
A veces miro a lo lejos, por encima de las estrellas y del cielo azul.
Pero para poder ver a través de la pared, aprendo a mirar dentro de mí.
Aprendo a ver la belleza donde al principio no es visible.
Estoy aprendiendo a ver la verdad donde al principio sólo había hilos blancos. Estoy aprendiendo a ver no sólo lo que es visible en la superficie.
Aprendo a ver la inseguridad de todo aquel que es superior.
Estoy aprendiendo a ver a los niños recientes y despreocupados en los rostros de personas desfiguradas y, por tanto, lamentables.
Cada uno de ellos fue alguna vez un angelito, como todos los niños. Ahora no sabemos dónde poner nuestros infiernos de adultos.
Estoy aprendiendo a ver a los futuros adultos en mis hijos, quienes tan perfectamente me enseñan a estar presente aquí y ahora.
Este precioso regalo con el que me enfado cuando me arrepiento del pasado o temo el futuro.
Estoy aprendiendo a ver el panorama más amplio, donde veo solo una parte, a conocer y agradecer, y a no sufrir sin parar. Dicen que el dolor es inevitable, pero el sufrimiento no es necesario.
Estoy aprendiendo a difundir esta verdad envuelta en palabras.
A veces miro a lo lejos, por encima de las estrellas y del cielo azul.
Pero para poder ver a través de la pared, aprendo a mirar dentro de mí.
Estoy aprendiendo a ver la belleza en mí mismo cuando no es visible, cuando me odio, cuando estoy disgustado conmigo mismo, cuando parece que no puedo vencerme.
Estoy aprendiendo a ver que otros han podido hacerlo, para que yo también pueda hacerlo. Aprendo a ver y a inspirarme, y a inspirar a otros.
Estoy aprendiendo a ver una hermana o un hermano en cada persona.
Estoy aprendiendo a ver que este viaje es más profundo de lo que creía. Estoy aprendiendo a ver las consecuencias de ser superficial.
Y estoy aprendiendo a ver que, aparte de perdonar, difícilmente podemos agradecernos con nada más.
Ni para nadie, ni para ellos.
No porque la ira sea pecado, sino porque la luz más grande está siempre dentro de nosotros, al igual que las tinieblas.
Aprendo a ver y recordar: ella siempre está alejada de mi intención de elegir quién soy y con quién estoy.
Y sobre todo, cuando todo se ha enfriado, aprendo a ver la luz y a ser la luz.
A veces miro a lo lejos, por encima de las estrellas y del cielo azul.
Pero para poder ver a través de la pared, aprendo a mirar dentro de mí.