Más canciones de хейтспіч
Descripción
Productor: Konstantin Pukha
Vocal: Dmitri Odnorozhenko
Compositor: Dmitri Odnorozhenko.
Autor del texto: Dmitri Odnorozhenko
Letra y traducción
Original
Панельний будинок нависає наді мною, наче хоче до мене доїбатися.
Типу, він тут був раніше за мене і треба з ним через це рахуватися.
Типу, його потворний вигляд має викликати не відразу, а ностальгію за часами, коли я і сам в такому жив.
О так, вже б я плекав надію більше ніколи в подібний будинок не повертатися.
Але от я стою і дивлюсь на панельний будинок, а він нависає наді мною, наче хоче доїбатися.
Його шви між панелями рана, що кровоточить брудною водою зі стоків.
Він важливіший, бо в ньому є люди, живуть там, як в гніздах сороки.
Тягнуть в кожну щілину блискуче сміття зі сміттєвих потоків. Панельний будинок і шо ти?
Побачим, про кого з нас двох згадають хоча б за сто років.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Я б рад коли не бачив би знову цей панельний будинок, якби не війна.
Я б зніс його сам, але ж в ньому є люди, їх долі, їх душі, їх імена, їх думки, почуття, емоції.
Врешті решт їх власне світобачення, їх речі, фото, листи і моти, що має для їх сердець значення.
І тому я не буду ночами спати, як і цей будинок я буду стояти.
Я буду робити усе, щоб ми встали вдвох. Тепер тільки чекати, як сонце зійде.
Загроза мине, а хто тут міцніший це вже таке. Будь ласка, будинок, тримайся заради людей і заради мене.
Небо б'є, як ударами молота. Бетон скрипить, як зуби від холоду.
Вирви в землі, як макет домогли. Їх викопують самі, про них не просили, знов кратер поруч.
Не змогли б попасти, не прийдуть і спробують мене в нього вкласти.
Стою поруч з ним, дивлюсь на людей. Я не дам цьому будинку впасти!
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Хитаються стіни шматками, кришиться уламками гілля з гнізда.
Я раніше на це прикривав свої очі.
Стояв, рахував би до ста, але зараз руками тримаю цеглинки, щоб ті не втрачали зчеплення.
Поруч ті, хто зі мною, навколо зіваки кожну мою дію коментують реченням. Поверхи рухнуть в секунду, в момент.
Як добре, що всі вони все ще цілі, наче зошит для математики. Тільки от кожна клітина в прицілі.
Мій вихід на сцену, тепер під виходи. Тільки будинок цей, сука, втримати.
Вони влітають, як вітер в вазон. Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Якщо ми посипемось, то тільки разом.
Хто я є і ким би був, якби не мій тупий бекграунд?
Хотів би, може, все й забув би, але ж не знаю, ким би став.
Ким би став?
Traducción al español
La casa prefabricada se cierne sobre mí, como si quisiera joderme.
Él estuvo aquí antes que yo y tienes que tenerlo en cuenta por eso.
Su fea apariencia no debería evocar inmediatamente, sino nostalgia por los tiempos en que yo mismo vivía así.
Oh, sí, albergaría la esperanza de no volver nunca más a una casa así.
Pero aquí estoy y miro la casa de paneles, y se cierne sobre mí, como si quisiera terminar.
Sus costuras entre los paneles son una herida que sangra agua sucia de los desagües.
Es más importante porque en él hay gente que vive allí como en nidos de urracas.
Arrastran basura brillante de los arroyos de basura a cada grieta. Una casa de paneles y ¿qué eres?
Veamos quién de nosotros dos será recordado al menos dentro de cien años.
¿Quién soy y quién sería si no fuera por mis estúpidos antecedentes?
Me gustaría, tal vez me olvidaría de todo, pero no sé en quién me convertiría.
¿Quién soy y quién sería si no fuera por mis estúpidos antecedentes?
Me gustaría, tal vez me olvidaría de todo, pero no sé en quién me convertiría.
Sería feliz si no volviera a ver esta casa panel, si no fuera por la guerra.
Yo mismo lo derribaría, pero en él hay personas, sus destinos, sus almas, sus nombres, sus pensamientos, sentimientos, emociones.
Después de todo, es su propia visión del mundo, sus cosas, fotografías, cartas y mensajes lo que es importante para sus corazones.
Y por eso no dormiré por las noches, así como esta casa estaré de pie.
Haré todo lo posible para que nos levantemos juntos. Ahora sólo queda esperar a que salga el sol.
La amenaza pasará, y quién es más fuerte aquí ya es ese. Por favor, casa, aguanta por el bien del pueblo y por mi bien.
El cielo late como martillazos. El cemento cruje como dientes por el frío.
Estalla en el suelo, a modo de maqueta. Los excavaron ellos mismos, no los pidieron, nuevamente el cráter está cerca.
No podrían entrar, no vendrían e intentarían meterme allí.
Me paro a su lado, miro a la gente. ¡No dejaré que esta casa se caiga!
¿Quién soy y quién sería si no fuera por mis estúpidos antecedentes?
Me gustaría, tal vez me olvidaría de todo, pero no sé en quién me convertiría.
Las paredes tiemblan en pedazos, las ramas del nido se desmoronan en fragmentos.
Solía taparme los ojos ante esto.
De pie habría contado hasta cien, pero ahora sostengo los ladrillos con las manos para que no se suelten.
Cerca, los que están conmigo, alrededor de los espectadores, comentan cada una de mis acciones con una frase. Los pisos se moverán en un segundo, en un momento.
Menos mal que siguen todos intactos, como un cuaderno de matemáticas. Sólo todas las celdas están a la vista.
Mi salida al escenario, ahora a las salidas. Sólo esta casa, perra, quédatela.
Vuelan como el viento en una maceta. Si caemos, será solo juntos.
Si caemos, será solo juntos.
Si caemos, será solo juntos.
Si caemos, será solo juntos.
¿Quién soy y quién sería si no fuera por mis estúpidos antecedentes?
Me gustaría, tal vez me olvidaría de todo, pero no sé en quién me convertiría.
¿En quién te convertirías?